Музична (нотна) грамота

                                              

План

1. Музичний звук, його якості та властивості.
2. Звукоряд. Основні ступені звукоряду, їх назви.
3. Тривалості нот і пауз, їх позначення.
4. Знаки для збільшення тривалостей нот.
5. Ключі.
6. Стрій. Тон. Півтон.
7. Розташування звуків на нотному стані.
8.  Октава. Діапазон. Регістр.
9. Похідні ступені звукоряду. Альтерація і альтеровані ступені. Знаки альтерації.
10. Діатонічні та хроматичні півтони т цілі тони. Енгармонізм звуків.

Література:

• Андреева Е. Основи музичної грамоти / Е. Андреева. – К.: МузичнаУкраїна, 1988.
• Вахромеев В.А. Элементарная теория музыки / В.А.Вахромеев. – М., 1962.
• Калашник М. Уроки елементарної теорії музики: навч. посіб. – Харків: Фактор, 2004. – 352 с.
• Павлюченко С. Елементарна теорія музики : посіб. для муз. шкіл та училищ. – К. : Музична Україна, 1997. – 159 с.
• Способин И.В. Элементарная теория музыки / И.В.Способин.– М., 1963.
• Хвостенко В. Задачи и упражнения по элементарной теории музыки. – Изд. 5. – М., 1965.

Викладач: Панчук Б.Є.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

1. Музичний звук, його якості та властивості

Звук як фізичне явище являє собою коливальні рухи якогось тіла – джерела звуку (струни, пластинки, мембрани), що створює звукові хвилі ( періодичне згущення та розрідження повітря). Звукові хвилі впливають на органи слуху і через слуховий нерв передаються в головний мозок, що створює відчуття звуку.

Коливання джерела звуку → звукові хвилі → вплив звукових хвиль на органи слуху → передача отриманого слуховим нервом подразнення в головний мозок.

В природі існує безмежна кількість звуків, які сприймаються слухом людини, проте не всі вони можуть бути матеріалом для музики. Звуки бувають музичні та шумові. Музичні звуки на відміну від шумових мають особливі властивості та якості. Вони більш чіткі та дзвінкі, мають певну висоту та змістовну виразність.

Якостями звуку називають властиві йому фізичні особливості, а саме: частоту коливань, їх тривалість, амплітуду та склад (що саме коливається).

До властивостей звуку належать: висота, тривалість, гучність та тембр.

Висота звуку залежить від частоти звукових коливань (чим частіші – тим вищий звук,чим рідші коливання – тим нищий звук).

Тривалість звуку залежить від часу коливального руху.

Гучність – від сили коливального руху, що виражається в амплітуді (розмах) коливань.

Тембр, або забарвлення звуку, залежить від його складу (джерела). За тембром можна розпізнати різні інструменти або голоси співаків.

2.  Звукоряд. Основні ступені звукоряду,  їх назви

Сукупність звуків, які використовуються в музиці утворює музичну систему, яка є  результатом розвитку музичної практики людства. У світі вона не одна. Ми користуємось музичною системою прийнятою в європейській музиці.

Звукорядом називають ряд звуків, які розташовані у висхідному або низхідному порядку.

Європейська музика будувалася спочатку на семи визначених звуках октави. Шляхом почергового групування звуків склався так званий діатонічний звукоряд.

Звук музичної системи називається ступінь.

Основних музичних ступенів 7 - до, ре, мі, фа, соль, ля, сі (відповідають білим клавішам фортепіано).

Існує дві системи назв звуків  – складова та літерна.

Першу  (складову система) винайшов бенедиктинський чернець Гвідо Аретинський (Гвідо д’Ареццо). Кожній із семи нот октави Гвідо дав назву: ut, re, mi, fa, sol, la, si. Це — перші склади гімну св. Іоанну. Кожен рядок цього гімну співається на тон вище від попереднього. UT queant laxis REsonare fibris MIra gestorum FAmuli tuorum, SOLve polluti LAbii reatum, Sancte Ioannes.

(У перекладі з латинської: Щоб слуги твої голосами своїми змогли оспівати дивні діяння твої, очисти гріх з наших зганьблених вуст, о, Святий Іоанн»)

Назви всіх нот, крім першої, закінчуються на голосний звук, їх зручно співати. Склад ut — закритий і проспівати його так як інші неможливо. Тому назву першої ноти октави, ut, у XVI ст. замінили на do (швидше за все, від латинського слова Dominus — Господь).

У сучасній інтерпретації назви нот мають такий вигляд: Do – Dominus – Господь; Re – rerum – матерія; Mi – miraculum – чудо; Fa – familias рlanetarium – сім’я планет, тобто сонячна система; Sol – solis – Сонце; La – lactea via – Молочний шлях; Si – siderae – небеса.

В європейській традиції, ноти прийнято називати літерами латинського алфавіту:

                 до      ре      мі      фа      соль      ля       сі

                 C         D       E       F         G          A        H

«Неправильне» з точки зору алфавітного порядку розташування літер у назвах звуків пояснюється тим, що у середньовіччі основним звуком у звукоряді вважався звук ля (А), за ним ішов звук сі-бемоль, який позначався наступною літерою алфавіту, тобто «В».

Таким чином, звукоряд спершу мав такий вигляд:

                 ля       сі-бемоль       до      ре      мі      фа      соль     

                 A        В                    C           D       E       F         G 

Згодом почали використовувати чистий звук сі, який позначили наступною буквою алфавіту – Н, а сі-бемоль так і залишився – В.

3. Розташування звуків на нотному стані

Для позначення звуку використовують овал, заповнений або пустий в середині. Цей овал називається нотою.

Нотний   стан (або нотоносець)  –   це   5   горизонтальних   лінійок,   на   яких розташовані ноти. Рахунок ліній ведеться знизу вверх

На початку нотного стану ставиться вертикальна риска. Ноти розміщуються на лініях і в проміжках між ними, тобто над і під ними

А також на додаткових лінійках і під ними. Рахунок додаткових ліній зверху ведеться в висхідному напрямку, а рахунок додаткових ліній знизу - в низхідному порядку.

4. Тривалості нот і пауз, їх позначення

Крім позначення висоти звуку, ноти позначають ще й тривалістю звуку.

Тривалість звуку в музиці вимірюється шляхом рівномірного відліку тривалості звучання. В основу позначення тривалостей покладено цілу ноту, поділ якої на більш короткі тривалості відбувається за принципом ділення на два.

За тривалістю ноти бувають

Правопис штилів

Штиль - це паличка, яка ставиться збоку від ноти. Якщо нота лежить нижче середньої (3-ї) лінії нотного стану, тоді штиль пишеться праворуч від ноти вверх. Якщо нота лежить вище 3-ї лінії нотного стану, тоді штиль ставиться зліва від ноти вниз Нота на середній лінії може бути написана зі штилем вверх або вниз.

В групі з двох нот напрямок штилів обирається за останньою нотою:

В групі з трьох або більше нот напрямок штилів залежить від того, яких нот більше, які потребують написання штиля вверх або штиля вниз:

При з'єднанні нот у групи необхідно обирати найбільш зручне положення штилів та ребер нот, орієнтуючись на середину довжини нотного стану

Пауза. Тривалості пауз

Пауза - це знак мовчання в музиці, перерва в звучанні. Паузи бувають такі ж, як і тривалості звуків.

5. Знаки для збільшення тривалостей нот

Для того, щоб позначити подовження звуку, застосовуються спеціальні знаки – крапка, ліга, фермата.

Крапка поставлена праворуч від ноти, подовжує ноту на половину її основної тривалість.

Рідше застосовуються ноти з двома крапками. Друга крапка подовжує ноту на половину тривалості першої крапки.

Крапка ставиться також біля пауз та мають таке ж саме значення.

Ліга - це знак, який поєднує звуки однакової висоти в безперервне звучання. Ліга показує, що ці звуки не повторюються, а утворюється одна більша тривалість,що дорівнює їхній сумі.

Міжтактова ліга:

Посередтактова ліга:

Паузи лігами не з’єднуються.

Ферматою називається знак, який ставиться над чи під нотою та позначає довільне збільшення тривалості звуку або паузи. Фермата в перекладі з італійської означає «зупинка».   

Над нотоносцем фермата пишеться дугою вгору, а під нотоносцем – дугою вниз.

6. Октава. Діапазон. Регістр

Фортепіанна клавіатура розподіляється на рівні частини по 8 клавіш (октави) кожна. Відстань між 1 і 8 клавішею називається октавою. Фортепіанна клавіатура нараховує, здебільшого, 7 октав. Кожна октава моє свою назву.

Октава, що лежить посередині звукоряду, називається першою. Її позначення відбувається через запис ступенів з маленької літери з цифрою 1 справа зверху (до¹, ре¹, мі¹…)

Октави, які в звукоряді лежать вище першої, нумеруються по порядку: друга, третя, четверта, їх ступені пишуться з маленької літери і справа зверху номер октави (до², ре², ля², мі³ тощо).

Вниз від першої розташовані такі октави: мала, велика, контроктава, субконтроктава (неповна). Мала октава позначається записом ступенів з маленької літери без цифри (до, ре, мі…). Велика октава позначається записом ступенів з великої літери без цифри (До, Ре, Мі, Фа, Соль…). Контроктава позначається записом ступенів з великої літери з цифрою 1 справа знизу (До1, Ре1, Мі1…). Субконтроктава – неповна на фортепіано, записується ступінь з великої літери з цифрою 2 справа знизу (Фа2, Соль2, Ля2…)

Музичний діапазон - це відстань від самого нижнього до самого верхнього звука музичного звукоряду.

Регістром називається відрізок музичного діапазону, який має характерне звукове забарвлення. Музичний діапазон має З регістри,  середній,  високий,  низький.

Середній регістр охоплює малу, першу і другу октави Високий (верхній) регістр охоплює третю та четверту октави. Низький - велику октаву,  контроктаву та субконтроктаву.

7. Ключі

Записуючи ноти на різних лінійках нотоносця, ми не зможемо визначити, який звук відповідає тій чи іншій лінійці, якщо на початку нотоносця не встановлено певний музичний знак, що зветься ключем. Цей ключ закріплює за певною лінійкою нотоносця абсолютну висоту визначеного звуку системи.

Основних ключів два: скрипковий та басовий.

Так, скрипковий ключ (або ключ соль) пишеться на другій лінійці нотного стану та визначає висоту ноти соль першої октави.

Скрипковий ключ застосовується для гітари, фортепіано, флейти, гобоя, кларнета, труби,  віолончелі, альта, скрипки. Ним користуються вокалісти – сопрано, альт, тенор.

Для фіксації ж абсолютної висоти звуків низького регістру, тобто звуків малої, великої, контр- та субконтроктави користуються так званим басовим ключем.

Басовий  ключ  (або  ключ  фа)  пишеться  на  четвертій лінійці нотного стану і означає висоту ноти фа малої октави

В басовому ключі записуються низькі звуки.

Басовий ключ застосовується для фортепіано, арфи, віолончелі, контрабаса, тромбона і туби. Ним користуються вокалісти – баритони, баси.

8. Стрій

Сукупність постійних співвідношень по висоті між звуками музичної системи називається строєм.

Відомі 5-ступеневі та 7-ступеневі (в межах октави) темперовані строї в Індонезії, 17- та 24 ступеневі в музиці арабських країн, 22-ступеневий в Індії, 12-ступеневий відмінний від європейського в Китаї («Люй-люй») та ін.

В Європі використовується 12-ступеневий,  так званий темперований стрій.

Темперований стрій відрізняється від натурального строю тим, що всі півтони й октави в ньому рівні.

Темперо́ваний стрій  (від лат. temeratio – правильне співвідношення, розмірність), (рівномірно темперований стрій) – музичний стрій, при якому кожна октава ділиться на певну кількість однакових ступенів. В європейській практиці октава поділяється на дванадцять рівних частин, що віддалені один від одного на відстань півтону.  

Таким чином в октаві налічується дванадцять півтонів. На фортепіано півтони утворюються між будь-якими сусідніми клавішами (враховуючи чорні).

Між основними ступенями звукоряду є два півтони: мі–фа і сі–до (між мі і фа, а  також між сі і до на фортепіано немає чорних клавіш).

Два півтони утворюють цілий тон. Так як в октаві дванадцять півтонів, то цілих тонів у ній – шість.

Між основними ступенями звукоряду – п’ять цілих тонів: до–ре, ре–мі, фа–соль, соль–ля і ля–сі

Отож, між сусідніми основними ступенями звукоряду мі–фа, сі–до – півтони, решта – цілі тони.

до-ре     ре-мі      мі-фа     фа-соль     соль-ля     ля-сі      сі-до

1          1         ½          1               1           1        ½

9. Похідні ступені звукоряду. Альтерація і альтеровані ступені. Знаки альтерації

В результаті дванадцятизвукової темперації в кожній октаві звукоряду є дванадцять різних звуків. З них як нам вже відомо сім (до–ре–мі–фа–соль–ля–сі) вважаються основними ступенями і мають самостійні назви. Хоча будь-який ступень є самостійним новим звуком, все ж в історично утвореній музичній системі, вона умовно розглядається як похідна від поруч лежачого основного ступеня.

Похідними називаються ступені звукоряду, які виникають через підвищення або пониження його основного ступеня.

Повишення та пониження ступеня називається альтерацією. Слово альтерація (з латині) означає змінювати. Знаки альтерації - це знаки, які підвищують або понижають висоту звука. Звук, при якому стоїть знак альтерації, не змінює свою назву. Знаки альтерації пишуться зліва від ноти на тій же висоті що і ноти, висоту яких вони позначають.

Існує 5 знаків альтерації:

  - 

     1) дієз - підвищує висоту звука на півтон;

      

  2) бемоль - понижає висоту звука на півтон;

3) бекар -  відміняє дію дієза чи бемоля;

4) дубль-дієз (подвійний дієз) - підвищує висоту звука на тон;

5) дубль-бемоль  (подвійний бемоль)- понижує висоту звука на тон.

  

1) основні ступені

2) підвищені ступені

3) двічі підвищенні ступені

4) понижені ступені

5) двічі понижені ступені

У складовій системі назви похідних ступенів складаються з назви основного ступеня і знаку альтерації.

Наприклад:

до-дієз або до#

соль-бемоль або соль

У літерній системі до позначення основного ступеня добавляється нове закінчення: замість дієз – is, замість дубль-дієз – isis, замість бемоль – es, замість дубель-бемоль –eses.

до-дієз → cis

до-дубль-дієз → cisis

до-бемоль → сes

до-дубль-бемоль → ceses

Виключеннями є голосні букви А (ля) та Е (мі)

мі-дієз → eis     дубль-дієз → eisis

мі-бемоль → es  (замість ees) дубль-бемоль →eses

ля-дієз → ais    дубль-дієз → aisis

ля-бемоль → as (замість aes) дубль-бемоль → ases

Крім того:

сі-бемоль → b (замість hes)    сі-дубль-бемоль → heses

Знаки альтерації бувають ключові та випадкові.

Ключові знаки ставляться біля ключа і діють на протязі всього твору.

Порядок дієзів - фа, до, соль, ре, ля, мі, сі

Порядок бемолів - сі, мі, ля, ре, соль, до, фа

Випадкові знаки ставляться перед нотою і діють на протязі одного такту.

Бекар відміняє дію будь-якого знака альтерації.

10. Діатонічні та хроматичні півтони т цілі тони. Енгармонізм звуків.

В умовах темперованого строю може бути два типи півтонів, а саме діатонічні та хроматичні залежно від того, якими ступенями утворено даний півтон.

Півтон або цілий тон називається діатонічним у тому випадку, якщо він складається з сусідніх ступенів.

Наприклад: мі — фа, сі — до, до — ре~бемоль, до-діез — ре та ін.

Хроматичними звуться такі півтони, які утворюються звуками однакових назв, хоч вони й відрізняються за висотою.

Наприклад, до-до-діез, ре — ре-бемоль та ін.

Цілий тон називається хроматичним, якщо він складається з одного ступеня,взятого в різних видах, або зі ступнів,узятих через один.

Наприклад:

хроматичні цілі тони:

соль – соль-дубль-дієз, ре – ре-дубль-бемоль, ля-бемоль – ля-дієз

Хроматичні цілі тони взяті через один ступінь:

до –мі-дубль-бемоль, до – ля-дієз, ре-дієз – фа

Енгармонізм звуків

У тому випадку, коли звуки, різні за назвами, збігаються за висотою, їх називають енгармонічно рівними.

Наприклад, до-дієз — ре-бемоль, мі-дієз — фа і т. д.

Інакше кажучи, енгармонізмом називається рівність звуків за висотою при різному їх позначенні.